Ризик

У 1970–х роках частота ТГВ за відсутності профілактики становила 32% у пацієнтів після простатектомії та 9% – після трансуретральної резекції. Сьогодні вона коливається від 1 до 5%, ТЕЛА є найбільш частою причиною післяопераційної летальності.

Рекомендації

Пацієнтам, яким планують виконання трансуретрального втручання або інших маніпуляцій низького ризику, специфічна профілактика ВТЕ, крім ранньої активізації і адекватної гідратації, не показана (ступінь 1А). Пацієнтам за помірного та високого ризику, яким показане здійснення великих урологічних процедур, показана стандартна профілактика ВТЕ (ступінь 1А).

Рекомендована схема стандартної профілактики ВТЕ: НФГ у низьких дозах (5000 ОД перед операцією та двічі або тричі на добу після неї) (ступінь 1А) та/або СЕК чи ППК, які слід розпочинати безпосередньо перед операцією і продовжувати до повної активізації пацієнта (ступінь 1А), НМГ за схемою, рекомендованою виробником (ступінь 1А), фондапаринукс (ступінь 1C) або поєднання медикаментних (НМГ, НФГ у низьких дозах або фондапаринукс) з оптимальними механічними методами профілактики ВТЕ (СЕК та/або ППК) (ступінь 1В).

У пацієнтів при виникненні активної кровотечі або її високого ризику під час ліжкового режиму проводять оптимальну механічну профілактику ВТЕ з використанням СЕК та /або ППК до зменшення ризику кровотечі (ступінь 1А), після чого механічні методи профілактики ВТЕ замінюють або доповнюють медикаментною профілактикою (ступінь 1С).

На основі аналізу результатів рандомізованого дослідження та шляхом екстраполяції з досвіду у пацієнтів, яким виконували загальнохірургічне втручання, рекомендована ППК + СЕК (ступінь В). НФГ (ступінь А) вводили, починаючи з 5000 ОД за 2 год до операції та продовжували тричі на добу після неї. Як альтернативу призначали НМГ у дозах, відповідно рекомендацій виробника (екстраполяція з загальної хірургії, (ступінь С)).