Особливою є ситуація коли тромботичний процес розпочинається у великій чи малій підшкірній вені і поширюється на глибокі вени (трансфасціальний тромбоз). Найчастіше це відбувається у місці впадіння стовбурів підшкірних вен у стегнову чи підколінну вену, рідше – тромби поширюються через перфорантні вени. Поки глибока венозна система не уражена, проведення антикоагулянтної терапії недоцільне (доведено в дослідженнях). При поширенні процесу на глибокі вени виникає ТГВ, що потребує відповідного лікування.

Для лікування тромбофлебіту використовують антикоагулянти і нестероїдні протизапальні препарати:
– якщо тромбофлебіт виник внаслідок ін’єкцій, застосовують НПЗП місцево у вигляді мазей або в таблетках (ступінь А).
– якщо тромбофлебіт виник раптово, призначають гепаринотерапію тривалістю не менше 4 тиж (ступінь В).

За висхідного тромбофлебіту великої підшкірної вени ноги може бути доцільне перев’язування вени в ділянці сафенофеморального сполучення для попередження поширення тромботичного процесу на стегнову вену і виникнення ТЕЛА. При виникненні варикотромбофлебіту (тромботичне ураження варикозно змінених підшкірних вен) радикальна операція – кросектомія (перев’язування вени в ділянці сафенофеморального сполучення), видалення тромбованих і нетромбованих уражених вен з перев’язуванням неспроможних перфорантних вен – забезпечує прискорення реабілітації хворих.

Лікування трансфасціального тромбозу аналогічно такому при ТГВ. При виникненні варикотромбофлебіту слід виконати кросектомію з венекзерезом. Оптимальна тривалість вторинної профілактики не визначена.