ТГВ нижніх кінцівок і тазу – це часткове або повне перекриття просвіту магістральних і м’язових вен тромбами, схильними до збільшення та емболізації легеневої артерії або її гілок. Спонтанне або під впливом стандартного лікування розчинення тромбів із збереженням функції венозних клапанів можливе лише як виняток. У подальшому відбувається часткова сполучнотканинна організація тромбу, переважно з його реканалізацією та руйнуванням клапанів. ХВН виникає відносно часто. Несвоєчасне встановлення діагнозу ТГВ представляє високий ризик смерті з причини ТЕЛА або тривалий перебіг захворювання внаслідок прогресування післятромботичного процесу у 50% спостережень. Правильний діагноз і своєчасно розпочате лікування ТГВ забезпечують зниження безпосереднього та раннього ризику. Помилкове встановлення діагнозу зумовлює призначення неадекватного лікування, значні витрати коштів. При застосуванні тільки клінічного обстеження, навіть якщо воно стандартизоване, ймовірність «пропустити» ТГВ не перевищує 10%, в той час як ризик помилкового діагнозу становить 70%.

ТГВ і ТЕЛА об’єднують у поняття венозного тромбоемболізму . Дуже часто ТГВ нижніх кінцівок і ТЕЛА виникають одночасно, у багатьох хворих їх перебіг безсимптомний. У 75% спостережень при ТГВ нижніх кінцівок існує прихована ТЕЛА, а у 80% хворих ТЕЛА спричиняє смерть або інвалідність. За даними патологоанатомічного дослідження ТЕЛА виявляють у 7,2–16% автопсій, у 50–100 хворих на 100 000 населення за рік саме ТЕЛА є причиною смерті. У 300 хворих на 100 000 населення перенесений раніше венозний тромбоз є причиною утворення трофічних виразок нижніх кінцівок. Існуючі дані дозволяють стверджувати, що майже у 25% населення світу в той чи інший період життя виникає ВТЕ.

Після інсульту і ортопедичних втручань ТГВ виникає більш ніж у 50% пацієнтів. В умовах багатопрофільного стаціонару ТЕЛА спостерігають у 15–20 на 1000 пацієнтів. За її виникнення госпітальна летальність становить10%. Після хірургічних втручань на органах черевної та грудної порожнин ТГВ виникає у 33 % пацієнтів. У терапевтичних стаціонарах ТГВ виявляють у 17% хворих. ТЕЛА є причиною смерті 2–5 жінок на кожні 1000 пологів.

Щороку У США та Європі ТГВ виявляють з частотою майже 160 на 100 000 населення, симптомну нефатальну ТЕЛА – 20 на 100 000 фатальних ТЕЛА, підтверджену даними патологоанатомічного дослідження – 50 на 100 000. Трофічні венозні виразки відзначають у 300 на 100 000 населення, при цьому майже 25% з них виникають внаслідок ТГВ. Загальні витрати на лікування ХВН у країнах Європейського Союзу щороку досягають 600–900 млн. € ( 720 млн. – 1 млрд. доларів США), що становить 1–2% загального бюджету охорони здоров’я, а у США– до 2,5 млрд. € (3 млрд. доларів).

Визначення тріади факторів R.Virchow (венозний стаз, порушення зсідання крові та зміни ендотелію), що спричиняють виникнення ВТЕ, є актуальним і сьогодні. Для появи ВТЕ необхідне існування хоча б двох з цих факторів. Основними факторами, що спричиняють виникнення ВТЕ, є іммобілізація, травма, хірургічне втручання, інфекція, післяпологовий період, а також вік, ожиріння, злоякісні новоутворення, наявність в анамнезі відомостей про тромбоз, варикозні зміни вен, дегідратація, проведення гормональної терапії. Від виду фактору ризику (гострого чи хронічного) залежить тип та тривалість лікування.

Слід пам‘ятати, що пацієнтів госпіталізують до лікарні, в основному, за наявності факторів ризику ВТЕ, проте, ускладнення виникає після виконання операції або виписування з стаціонару.

Труднощі діагностики, частота ВТЕ й обмежені можливості надання ефективної спеціалізованої медичної допомоги (майже 50% хворих з масивною ТЕЛА вмирають протягом 30 хв. від моменту її виникнення) свідчать, що найголовнішим в боротьбі з цією патологією є ПРОФІЛАКТИКА.

Незважаючи на те, що ВТЕ вимагає максимально ефективної профілактики, такий підхід дуже складно впровадити через організаційні та економічні труднощі. Потрібно максимально використовувати систему стимулів, застережень та, за можливості, застосовувати комп’ютеризовані електронні сигнали настороженості.
Для ефективного проведення профілактики кожен лікар повинен знати ситуації, загрозливі щодо виникнення ВТЕ.